Слово вчителя - крамаренко вірші
Пошук на сайті
Користувальницький пошук
Пошук в мережі
оСТАННІ НОВИНИ
Форма входу
КОРОТКЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
200

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1552
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0



Нових за місяць: 4
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
Наші партнери



Украинский портАл



Освітній портал

Submitter.ru - Регистрация в поисковых системах!

Каталог сайтов Всего.RU

каталог сайтів

Побірська школа

Кіровська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2

Український освітній портал - Myreferatik.in.ua Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter Интершкола

Кнопочка сайта

ВІДВІДУВАННЯ САЙТА



  Locations of visitors to this page знайдіть себе на карті
Вітаю!
Неділя, 19.02.2017, 13:47
Сійте любов

Сійте любов
Просто так і в нагоду,
Сійте знову і знов,
В ясний день і в негоду.
Сійте щедро, густіш засівайте.
Хай женці інші жнуть,
Ви врожай не чекайте.
Не шкодуйте зерна – золоті переливи;
Сійте друзям своїм
І кому вороги ви.
Сійте любов
І плоди будуть гожі.
Сійте всюди, й дарма
На Христа будьте схожі.
Спорожніть закрома
Ваші більше не зможуть.
Все, що ви віддасте,
Те, що є - лиш примножить.

Мамині руки

Мамині руки – це книга відкрита,
Лиш ти уважно туди придивись.
На них її доля, життя пережите:
Щастя і муки, що були колись.
Ось ця борозенка - сурми воєнні.
Що з парти шкільної позвали в світи,
А це – довгі роки, голодні , нужденні:
За пайку «похльобки» -
                                     дві норми тягти.
А ось те кохання, що кажуть «до віку»,
Дівчину із краю у край повело.
У вузликах – смуток, у рисочках – втіху,
І первістка крик – все таїть письменно..
Це мамині руки плекали, ростили,
В негоду від злих захищали людей.
Не били – жаліли, частіше журили
І ніжно тиснули завжди до грудей.
Від праці тяжкої їх крутить ночами,
Чекаючи звістку ними гріють вікно.
Нема в цілім світі, ніж в рідної мами,
Рук, що так щедро дарують тепло.

Вакантний трон

Ліс загув, мов дикий рій,
З’ясувалось – не дарма:
Цар на троні вчора був,
А сьогодні вже нема.
− Де заміну нам шукати?
Хто є гідним серед нас?
Лідером повинен стати
Не якийсь там «свинопас».
− Може кинем жеребок?
Хай Фортуна зробить знак…
− Та чи буде з нього толк,
Як прийде він на дурняк.
− Ну, так конкурс розпочнемо,
І закон нам так велить.
− Ну, а як тоді «зіпхнемо»,
Якщо він не дасть нам жить?
− Може вибори провести,
Хай громада скаже слово?!
− Ні! Громаді – з лишком честі,
Кликнемо на все готове.
− Хай «верхи» рішать мороку.
Не шукати ж на торжку?
− Ризик є, -- пришлють «із боку»,
Зазвичай це кіт в мішку.
− Однозначно, треба «свого»,
Щоб надійний до кісток.
Хай царює, ради Бога,
Нам би в руки поводок. ***
Ось такі розмови-страсті,
Я підслухав у пізній час.
У звірів, бач, які напасті,
А здалося , що у нас.

На Чернечій горі

Устань, батьку, подивися
На свою Вкраїну,
- Майже вільну та лиш страшно
Схожу на руїну.
Устань, сине український
Збуди недолугих,
Що пошились вкотре в дурні,
Бо ще й досі слуги.
Що неначе поп’яніли
При слові «свобода»,
А із часу слави Хмеля
Не склали народу.
Нащо, Батьку, напророчив
Про дітей не гідних,
Що без німця і без ляха
Знову творять бідних.
Бідних тілом, бідних духом
І до жалю голих,
Що і досі: - Хто ви діти?
Моголи, моголи!
Нащо, батьку, сіяв слово,
Поливав сльозами,
Щоб нащадки так й нічого
Не зжали серпами?
Щоб і досі в рот вонючий
Чужим заглядали:
Пророк вдома – та за морем
Іншого шукали.
За що прийняв мук хрестових,
Наклав головою.
Щоб призваний до Господа
Ти не мав спокою?

Нічні жарти

Бідний Сава так набрався,
Що на цвинтарі заснув.
А вночі вже оклімався,
Бо лопати шум почув.
То старий копач трудився:
Ям потрібно цілих п’ять.
Сава з цього звеселився
І рішив пожартувать.
Тихо ззаду підбігає
І примарою кричить.
Ну, а той собі копає,
Лиш вусами ворушить
Зайшов ззаду, зайшов збоку –
Не ті результати!
Тай покинув цю мороку,
Став вихід шукати.
Як ступив він за ворота,
Хтось по спині його – хрясь! -
Балуйся собі, голото,
Та за межі не вилазь!

Лісові реформи.

Скажіть, давно у лісі ви бували?
Про зміни знаєте чи ні?
Його б ви нині не впізнали:
Там все змінилося на пні.
Ведмідь дорвався там до влади,
Вовки у нього в фаворитах,
А хто плазує там, мов гади,
Сьорбне із панського корита.
Там все купується і продається.
Шикарні дупла і місця під нірку;
Лиш той там успіху доб’ється –
Хто вчасно поміняє шкірку.
Там свій свого уже кусає
І ладен в ложці утопити,
Хто ж пазурі чи ікла має:
Залишить ріжки і копита.
Із ЗМІ немає там мороки,
Під лапою – друковані видання,
Лише розносять куплені сороки
Хвалебні владі скрекотання.
Мов дикі хащі тепер ліс.
І жах морозить кожну спину -
Хто заблукав чи здуру вліз
В, колись привітну, ту місцину.

Інспекторська балада
або індульгенція

Приїхав важний гість з столиці,
Це не якийсь тобі пішак –
Інспектор справжній, щоб подивитись,
Що в нас тут робиться і як.
Він чесно ходить і заглядає
У всі шпарини і кутки;
По-діловому наставляє,
Дає поради залюбки.
Перелопачує папери
І всюди видно його хист.
Про його крутість чутки-химери
Кидають в дрож, як отой лист.
Лише Хома собі спокійний,
Не переймається нічим.
Говорить: - Захист є надійний,
Немов щитом прикриюсь ним.
І ось, це ж треба! Ненароком
Вже атестується й Хома.
Неначе голий - перед державним оком: Огріхи є, а оправдань нема! -
Так, що ж ти, Хомо, вражий сину!? –
Інспектор втриматись не зміг,
- Не визнаєш свою провину,
Для тебе гріх уже не гріх?
Хома ступив з ноги на ногу,
Почухав чуба і, раптом, - тень!
- Я не хотів, кажу, їй-богу,
Так обдурили, хай їм пень!
- Так , може, я й не доробляю
І не у всьому в мене лад.
Так індульгенцію я маю,
Тому беріть слова назад.
Ми лаштували щедру сумку,
Міняли гривні на «у.є»,
Щоб ви хорошу мали думку,
А не критикували те, що є!
Ми, що даремно вам здавали
По десять гривень, без зайвих слів,
Щоб ви отак усіх шугали…,
А як же прощення гріхів?? …….
Так хто є грішний, хто святий?
І хто тут винуватцем є?
Чи гість-хабарник, той лихий,
Чи той, що хабар йому дає?

Темна конференція

На конференцію кротів
Зібралось близь ста голів.
Питання ставили таке:
«Яке життя в нас не легке,
Побільше б світла і тепла,
Щоб демократія була,
Щоб лад в роботі і сім`ї,
Щоб заробітки, та не малі,
Щоб в керівництві – новий кріт,
А не старий столітній дід,
Що вже не бачить всіх проблем,
Ініціативи низький темп.
Щоб і президія нова,
Щоб було діло , а не слова.
Життя дістало вже й кротів
І кожен змін в житті хотів
Годин із шість дебати йшли,
Голосування почали.
Та раптом зник запал крота
І думка в підсумку - не та:
- Навіщо лідер нам новий,
Коли живий іще старий?!
Без демократії ми вік,
Бо це лиш тема для базік.
І все влаштовує нас тут,
Яка зарплата – такий і труд.
А сонце нащо? Воно сліпить!
І у темряві можна жить.
Кроти по норах розповзлись,
Відклали зміни на колись.

Мораль: Що не второпали кроти
Те, може, зрозумієш ти:
Якщо у темнім рабстві жить,
То світло сонця нас страшить.

   

При використанні віршів обов'язкове посилання на автора



Copyright KonSerg© 2017